Поможіть мені, вірші! Я такий надбав здобуток: на душі пітьма і смуток. Поможіть мені, вірші. Гірко чути дум знемогу. Цими днями, в даний час я — не вірує хто в Бога — помочі прошу у вас. Поможіть мені, вірші, в мить оцю безмежно щиру витримать, прогнать зневіру. Поможіть мені, вірші. Не відходьте ні на п′ядь, Поможіть, я заклинаю! Чим? А я і сам не знаю, чим ви можете сприять. Розділіть цей смуток –біль , Научіть із ним не жити. Поможіть не загубити первозданний образ мій. Звестись. Стати на межу знову з голосом надії. Поможіть же...
І тоді я Сам комусь допоможу. ...................................................................
Помогите мне, стихи! Так случилось почему-то: на душе темно и смутно. Помогите мне, стихи. Слышать больно. Думать больно. В этот день и в этот час я — не верующий в Бога — помощи прошу у вас. Помогите мне, стихи, в это самое мгновенье выдержать, не впасть в неверье. Помогите мне, стихи. Вы не уходите прочь, помогите, заклинаю! Чем? А я и сам не знаю, чем вы можете помочь. Разделите эту боль, научите с ней расстаться. Помогите мне остаться до конца самим собой. Выплыть. Встать на берегу, снова голос обретая. Помогите... И тогда я сам кому-то помогу.
| 
у Вас 
0
