Дме хурделиця п”яна, засина тиха ніч,
Із тобою кохана стоїмо віч – на - віч.
Сніг виблискує
в танці, запорошує сни,
Ми із раю вигнанці, що шукають весни.
Десь за обрієм, в
далях, проплива долі шлях
І роки, як скрижалі, зникли геть – їх не
жаль.
Від обіймів
розтане холод наших розлук,
Ми загоїмо рани ніжним
дотиком рук.
|