Я вже прокляв...

Я вже прокляв і «Беркут», і цю владу,

За ту наругу над усім святим,

Яке вони представили за ваду,

За тих дітей, розвіяних на дим…

Не буде прощення за нищення народу,

За кулі в голови, у спини і серця,

Вони не мають прав родити більше плоду,

Прокляття влучніше усякого стрільця…

Я не забуду жодного удару,

Ні краплі крові, зойку, тіні сліз,

Нехай довіку їм гниють ті шпари,

Що кожен з них розгнівано наніс…

 Усім воздасться, будьте певні, звірі,

«Тітушки» здохнуть за продажний гріх,

Бо їх бездушних нелюдів нещирих

Я теж на пекло вічнеє прирік…

Про ту насмішку у тупих «зеконах»,

Про ґвалт людей і кожен ниций жест,

Я пам’ятатиму до їхнього покону,

І проклинатиму, повірте, ось вам хрест…