Я вже
прокляв і
«Беркут», і цю владу, За ту наругу над усім святим, Яке вони представили за ваду, За тих дітей, розвіяних на дим… Не буде прощення за нищення народу, За кулі в голови, у спини і серця, Вони не мають прав родити більше плоду, Прокляття влучніше усякого стрільця… Я не забуду жодного удару, Ні краплі крові, зойку, тіні сліз, Нехай довіку їм гниють ті шпари, Що кожен з них розгнівано наніс… Усім воздасться,
будьте певні, звірі, «Тітушки» здохнуть за продажний гріх, Бо їх бездушних нелюдів нещирих Я теж на пекло вічнеє прирік… Про ту насмішку у тупих «зеконах», Про ґвалт людей і кожен ниций жест, Я пам’ятатиму до їхнього покону,
І проклинатиму, повірте, ось вам хрест…
|