Слова росли із грунту, мов жита, Добірним зерном колисалась мова, Вона ,як хліб, вона мені свята І кров'ю предків тяжко пурпурова!
Ліна Костенко
Рідна мово моя, ти по жилах пульсуєш, Увійшла в мою кров із матусі грудей, Як замовкнуть уста , немов матір згвалтуєш, І прокляття впаде на невинних дітей!
Бо на плечі впаде не простима провина, Що не вчила любить мови рідної гай, Бо щебече в гаю нею кожна пташина, Як же можна не знать цей квітчатий розмай!
Перша пісня із уст материнських лунала, Про «дрімOту», що ходить під нашим вікном, Вона в хату ішла і мене присипляла, Годувала мене в темноті молоком.
Поки житиму, Мово, буду завжди на варті , Твої соки джерельні віддам малюкам, Коли ж очі закрию, слова лишу в хмарці, Щоб дощем підливали посуху знанням!
Дякую, Галиночко! Це точно! Без мови немає народу!:s-16:
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
