Обіцяли – ми щиро вірили. І терпіли – аж доки в двері нам Не постукав війни оскал.
І насправді вже всі заковані Скрізь порушуємо закони ми І загрались в дев’ятий вал.
Закордонні ходи і позиції Нас підтримають, нас потискають. В грудях теплий розіллється жаль.
Не поцілимось, не подінемось, Не нажмем курок, не зігріємось.
Чи зуміємо ехом холостим Ми над прірвою врятувати дім?
Відійдем назад – далі нікуди. Рушимо вперед – жерло віхоли. Слизька площина – всіх єднає гімн. З ним долаєм страх, з ним гамуєм біль.
Щось витає в повітрі насиченім – Довгий клопіт не встоїть, не витерпить. Розпадеться – згадає обіцяне. Ми ж бо вірили. Ранок близиться. На пороги – мир. В душі істина.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
