Пт, 22.11.2024, 14:54
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Де Ви проживаєте?
Всего ответов: 974

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про чоловіків
 

ХТО ПРОЙШОВ КРІЗЬ ВОГОНЬ

Це ескиз незавершеної колись (у  80-ті і 90-ті роки) поеми. Дехто вказував мені на деякі неточністі - махновці ніколи не форсували Дніпра, тим більше узимку. Я це знав та підкорився емоціям більше, ніж фактам. Мені потрібно було відтворити найвищу емоційну  напруженність героя і здається в дещому це мені вдалося, а відступ від правди історичної хай мені пробачать. Бо поперше, я поет, а вже подруге, літописець подій. Нещодавно вийшов фільм із схожею назвою, і це не дивно, бо всі вояки проходили крізь вогонь, а ще скільки з них раптово і на жаль назавжди  уходили під воду. З моїм героєм такого не сталося - він добіг, переміг ворогів, і лише після цього виконавши свій священий обов'язок, загинув. Хай же рідна земля вічно буде йому пухом. 


"Треплет гривы ковыльные ветер,

Вслед тачанке летит порохно...

Степь моя! Пред тобой лишь в ответе

Да ещё перед батькой Махно.


Мружит очи мне вольная воля,

И кричу я от счастья хмельной:

Гуляй, поле моё! Гуляй, поле

По просторам Украйны родной»

Самоцитата



Попри тиск заборон

Вболював за свободу.

Хто пройшов крізь вогонь,

Той не піде під воду.


Підступав упритул

Час жорстокий і грізний,

Непохитний він був,

А за міццю - залізний...


Невеличкий на зріст,и

Худорлявий, дрібненький -

Бо не мали, що їсть,

Ані він, ані ненька.


Батько вмер молодим,

Не посиливши злиднів,

Ось тому і ходив

В найбідніших із бідних.


Змалку в найми пішов

Пас гусей і отари -

Скарб єлиний знайшов -

Пташку-юнку під пару.


Як  її він кохав,

А вона, як кохала!..

Час жаданий настав

В церкві їх повінчали.


Їм би трішки пожить,

Та знялися заграви,

Мир дійшов до межі,

Дзвінко сурми заграли.


На пихатих панів,

І зухвалих підпанків,

У буремні ті дні

Полетіли тачанки.


Був із бідних людей,

А тому не вагався,

І на третій вже день

До Махна записався.


Дощ потоками лив

Через ворот на спину.

Із синочком малим

Залишилась дружина.


Як по них він страждав,

Як в думках побивався,

Тільки марно жадав,

Рідний дім віддалявся.


За Украйну свою

У махновському війску...

Смерть кістляву в бою

Бачив часто і зблизька.


Жах благав: охолонь,

Пошукай спершу броду,

Та хто йшов крізь вогонь,

Той не думав про воду.


Артпідтримка гармат,

Передчасна відлига,

Під ногами хлоп'ят

Ледь трималася крига.


Правий берег згори,

Насувався високий,

А на нім юнкери,

І до них сотні кроків.


Застрочив кулемет,

Поруч падали хлопці,

І тонули у мент

В крижаній ополонці.


Та торкалося скронь

Відчуття насолоди...

Він ішов крізь вогонь,

він не думав про воду.


Зануряв у блакить

Очі, наче долоні,

Твердо знав - не згорить,

Твердо знав - не потоне.


Ось тому й не поліг,

І на берег піднявся -

Закривавлений сніг

У очах коливася.


До окопу добіг

Бив багнетом, прикладом,

Юнкерів клав до ніг,

Серце стукало радо.


Став, оглянув окоп,

Мить тому неприступний

Тут і влучила в лоб

Йому куля підступна.


До останнього бивсь,

Чесно вмер за свободу,

Подорожній, вклонись -

Він козацького роду.


1985-1993







Додав: вершник (15.02.2014) | Автор: © Юрій Іванов
 
Розміщено на сторінці: Вірші про чоловіків

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2210 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
1 Таля • 15:43, 15.02.2014 [Лінк на твір]
Доля багатьох воїнів!
avatar
2 Davudenko • 15:34, 16.02.2014 [Лінк на твір]
hands 55555


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz