Коли помре надія, зникнуть сили,
Прошепочи лишень моє ім’я
У небеса. Як горлиця дбайлива,
Злечу до тебе стрімко звідтіля.
Розхристану, знесилену від болю,
Самотню душу в опіках гріхів
Твою я лікуватиму любов’ю,
Сповивши серце лагідністю слів.
Я ніжністю загою садна долі,
Зітерши нею жахи у думках.
Спираючись на плечі, ти поволі,
Нарешті станеш твердо на ногах.
Поїтиму чарівною росою
Відвертих сліз, пролитих в молитвАх.
І ти зцілишся від того, що скоїв,
Блукаючи в загублених світах.
Не зможе Бог відмовити проханню!
Він зглянеться! Він зрозуміє все!
Бо, в гідного жіночого кохання,
Іще лишилось у душі святе!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
Гарно, закохано!