Гадючий вірш

В розкішних квітах повзала гадюка.

Раптово я на неї наступила

І тим своє життя занапастИла.

З тих пір всі дні мої -суцільна мука.

Якби я знала, скільки гадів лютих

На протязі життя мене чекало,

То, може, не"виходила б у люди",

Маленькою дитиною сконАла.

Але я все життя себе дурила:

"В душі людей очей змії не видно".

Я гадів шанувАла і любИла.

Вони до мене ставились не гідно.

Давно вже квіти юності зів"яли.

Старою стала. З долею змирИлась.

На жаль, не всі ще гади повмирАли.

А смерть, стара гадюка, забарилась.