Ех, ти житуха моя, дивносива!
Ти вже господар, колись у гостях,
Входила в хату ,така вередлива,
Все вимагала від мене присяг.
Щоб я повіки з тобою дружила,
Завжди давала напитись води,
Ти ж безсоромно життя моє пила,
Впевнено ,биті лишала сліди.
Завжди верталась , роки прибавляла,
Торбу на плечі мені надягла,
Тяжко тепер, бо тягар нагрузила,
Ти ж ,за ще тяжчим камінням пішла.
Що ж,подолала! Вже сили лишають,
Тяжко мені, бо підмоги нема.
Вічні душевні вітри завівають,
Вкрила мене безпощадна зима.
Весни приходять, і знову відходять
Все помінялось, вогонь майже згас,
Дні не спинити, бо всім верховодить,
Ворог всесильний, не здоланий час!
| 
у Вас 
0
