Ех, ти житуха моя....

Ех, ти житуха моя, дивносива!

Ти вже господар, колись у гостях,

Входила в хату ,така вередлива,

Все вимагала від мене присяг.

Щоб я повіки з тобою дружила,

Завжди давала напитись води,

Ти ж безсоромно життя моє пила,

Впевнено ,биті лишала сліди.

Завжди верталась , роки прибавляла,

Торбу на плечі мені надягла,

Тяжко тепер, бо тягар нагрузила,

Ти ж ,за ще тяжчим камінням пішла.

Що ж,подолала! Вже сили лишають,

Тяжко мені, бо підмоги нема.

Вічні душевні вітри завівають,

Вкрила мене безпощадна зима.

Весни приходять, і знову відходять

Все помінялось, вогонь майже згас,

Дні не спинити, бо всім верховодить,

Ворог всесильний, не здоланий час!