Дух кохання
(Переклад сонета №56 В.Шекспіра)
Повстань, любове! Лезо ж бо твоє
Не є тупішим голоду чи спраги.
Хоч хтось сьогодні дуже ситим є -
Назавтра знову тягнеться до фляги.
Так ти, любове! Твій гарячий зір,
Вгамований сьогодні, мов востаннє,
Вже завтра знову, як голодний звір,
Кидається горіти у бажанні.
Щоб дух кохання не втрачав снаги -
Хай океаном буде час розлуки,
Де двоє, вийшовши на береги,
Один одному простягають руки.
Розлука, як зима: чим суровіш,
Тим літо втричі робиться миліш!
27.11.2013р. Пилип Тихий
Оригінальний текст сонета №56
Sweet love, renew thy force, be it not said
Thy edge should blunter be than appetite,
Which but today by feeding is allayed,
Tomorrow sharp'ned in his former might.
So, love, be thou: although today thou fill
Thy hungry eyes even till they wink with fullness,
Tomorrow see again, and do not kill
The spirit of love with a perpetual dullness:
Let this sad int'rim like the ocean be
Which parts the shore, where two contracted new
Come daily to the banks, that when they see
Return of love, more blest may be the view;
As call it winter, which being full of care,
Makes summers welcome, thrice more wished, more rare.
| 
у Вас 
0
Мені сподобалось. Дякую. Вам би варто поставити цей вірш у рубрику " вірші в перекладі" 
