Любов

Захмелілий пахощами м’яти,
По росі до саду побреду.
Не ревнуй, як буду обіймати,
Мов сусідку, вишню молоду.
Не сердись, що стану цілувати,
 Як уста, розквітлі пелюстки.
І невміло стан її торкати
Пальцями несмілої руки.
Не журись, кохана, на світанні,
 Що короткі ночі весняні, - 
Що одна весь час безперестанно
 Ти так мало снилася мені... 
***************

Зоря моя вечірня,
Далека і мовчазна.
Чому ти непокірна
І чом ти сором’язна?
Боїшся пересудів,
Чи, може, в те не віриш,
Що повсякдень повсюди
Тобі співає ліра?
На поклик відгукнися,
Стань ближчою до мене.
Серед подібних тисяч
Одна благословенна.
Впади дозрілим плодом
У м’яту чи любисток.
Моя ти насолода
Холоднопломениста.
Зоря моя вечірня
На темнім небозводі
Сія мені безмірно
Всім недругам на подив.

Любов

Була тут! Це напевно я знаю.
Стихли кроки її за дверми. 
Що робив? – Пригощав гостю чаєм,
Ласували ще печивом ми.
Хоч її непокоїв не голод, 
А сховатись прийшла від дощу, - 
Я гостей своїх завжди до столу
Запрошу і чим є пригощу.
Я і з ними не маю мороки,
Були в мене їх цілі гурти. 
Розпрощались... Пішла... І неспокій,
І все гадки бентежні – де ти?.. 
*******************

В літню спеку по-під сосни
Упаду в траву м’яку.
І димочком папіросним
 Прожену відтіль мошку. 
Замилуюсь небом синім
І згадаю, як колись
На духм’янім бадилинні
Ми уперше обнялись.
І чебрець, і материнка
Пахли чарами вина.
 Пригадались ті хвилинки, 
 Обізвались, як луна. 
Тільки ось тебе зустріти
Не вдається чомусь знов,
Де під соснами щоліта
 Закипає знову кров. 
Сосни зморені від спеки,
Духовиті і сумні.
Десь тут поруч – недалеко
Бродять лісом юні дні.
******************

І хвилі плеск, і крик чаїний,
І жар світання вдалині.
І образ милий твій нетлінний
Не забувається мені.
Вертаюсь подумки у юні,
Далекі весни голубі.
Хотів би знати я , красуне,
А що наснилося тобі?
Напевно дальній плач зозулі
І росяниста в лузі путь.
І швидкоплинні дні минулі,
Які обом не повернуть.
*************

Тюльпанів келихи червоні
Морозять руки. Ніби сніг
Тримаю довго у долонях,
Щоб потім кинути до ніг.
Зів’яли квіти. Не судилось
Торкнутись їх твоїм вустам.
Тюльпанів келихи розбились.
Це не на щастя. Ти – затям!
*************

Наша молодість – ні, не пройшла,
А шумить обважнілим колоссям.
Тільки чорне колись, як смола,
Стало срібним і рідшим волосся.
Тільки я не про це, не про це
Хочу тихо сказати слівце.
А про тебе ласкаву, в’юнку,
Як вода у струмку говірку.
Наша молодість – чиста криниця,
Неповторна, цілюща вода.
Вона досі мені іще сниться, 
Як і ти - все життя молода. 
Тільки годі про це вже, -авжеж 
Не забув я і ти, певно, теж
Синюватого обрію жар
І невмілих цілунків нектар.
Наша молодість – славна пора, - 

Вона старості є запорука. 
Обнялися утіха й жура, 
Коли пестив нарешті онука. 
І сьогодні йому вже, йому
Розкажу й заспіваю візьму
Про минулі веселі часи, 
Якщо дозвіл на це ти даси.
Наша молодість - ні, не мина,
Поки в душу приходить неспокій
Вже давно у життя довжина
Не залежить від кількості років.
Тільки я не оці, не оці
Хотів мовить слова у кінці.
А про тебе єдину – оту
З ким сьогодні ділю самоту.