кСтрунами чутливої душі Солов’ї необережно грають. Не дають заснути уночі, А у день безсоння проганяють. Не було такої ще весни, Щоб комусь із нас спокійно спалось. Виросли і доньки, і сини, А батьки іще не накохались. ************ Захмелілий пахощами м’яти, По росі до саду побреду. Не ревнуй, як буду обіймати, Мов сусідку, вишню молоду. Не сердись, що стану цілувати, Як уста, розквітлі пелюстки. І невміло стан її торкати Пальцями несмілої руки. Не журись, кохана, на світанні, Що короткі ночі весняні, - Що одна весь час безперестанно Ти так мало снилася мені... *************** Зоря моя вечірня, Далека і мовчазна. Чому ти непокірна І чом ти сором’язна? Боїшся пересудів, Чи, може, в те не віриш, Що повсякдень повсюди Тобі співає ліра? На поклик відгукнися, Стань ближчою до мене. Серед подібних тисяч Одна благословенна. Впади дозрілим плодом У м’яту чи любисток. Моя ти насолода Холоднопломениста. Зоря моя вечірня На темнім небозводі Сія мені безмірно Всім недругам на подив. Любов Була тут! Це напевно я знаю. Стихли кроки її за дверми. Що робив? – Пригощав гостю чаєм, Ласували ще печивом ми. Хоч її непокоїв не голод, А сховатись прийшла від дощу, - Я гостей своїх завжди до столу Запрошу і чим є пригощу. Я і з ними не маю мороки, Були в мене їх цілі гурти. Розпрощались... Пішла... І неспокій, І все гадки бентежні – де ти?.. ******************* В літню спеку по-під сосни Упаду в траву м’яку. І димочком папіросним Прожену відтіль мошку. Замилуюсь небом синім І згадаю, як колись На духм’янім бадилинні Ми уперше обнялись. І чебрець, і материнка Пахли чарами вина. Пригадались ті хвилинки, Обізвались, як луна. Тільки ось тебе зустріти Не вдається чомусь знов, Де під соснами щоліта Закипає знову кров. Сосни зморені від спеки, Духовиті і сумні. Десь тут поруч – недалеко Бродять лісом юні дні. ****************** І хвилі плеск, і крик чаїний, І жар світання вдалині. І образ милий твій нетлінний Не забувається мені. Вертаюсь подумки у юні, Далекі весни голубі. Хотів би знати я , красуне, А що наснилося тобі? Напевно дальній плач зозулі І росяниста в лузі путь. І швидкоплинні дні минулі, Які обом не повернуть. ************* Тюльпанів келихи червоні Морозять руки. Ніби сніг Тримаю довго у долонях, Щоб потім кинути до ніг. Зів’яли квіти. Не судилось Торкнутись їх твоїм вустам. Тюльпанів келихи розбились. Це не на щастя. Ти – затям! ************* Наша молодість – ні, не пройшла, А шумить обважнілим колоссям. Тільки чорне колись, як смола, Стало срібним і рідшим волосся. Тільки я не про це, не про це Хочу тихо сказати слівце. А про тебе ласкаву, в’юнку, Як вода у струмку говірку. Наша молодість – чиста криниця, Неповторна, цілюща вода. Вона досі мені іще сниться, Як і ти - все життя молода. Тільки годі про це вже, -авжеж Не забув я і ти, певно, теж Синюватого обрію жар І невмілих цілунків нектар. Наша молодість – славна пора, - Вона старості є запорука. Обнялися утіха й жура, Коли пестив нарешті онука. І сьогодні йому вже, йому Розкажу й заспіваю візьму Про минулі веселі часи, Якщо дозвіл на це ти даси. Наша молодість - ні, не мина, Поки в душу приходить неспокій Вже давно у життя довжина Не залежить від кількості років. Тільки я не оці, не оці Хотів мовить слова у кінці. А про тебе єдину – оту З ким сьогодні ділю самоту.
|