На квітах зів"ялих краплини блищать.
То осені сльози останні.
Холодні дощі нескінченно мрячать,
Оплакують наше кохання.
Воно промайнуло і щезло, як дим.
Кохання вже не повернути.
А серце болить і сумує за тим,
Що треба назавжди забути.
Обійми твої лихорадили кров.
Слова западали у душу.
Жаль, з рейок наш потяг кохання зійшов.
Без тебе лишатися мушу.
А серце страждає. А серце щемить.
Пронизує біль мої груди.
Чому це кохання тривало лиш мить?
Як жити без тебе я буду?
Ця осінь похмура, плаксива, сумна,
Мої розтривожила рани.
Свій трунок печалі я вип"ю одна.
Минуле поглинуть тумани.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
у Вас 
0
