На квітах зів"ялих краплини блищать.
То осені сльози останні.
Холодні дощі нескінченно мрячать,
Оплакують наше кохання.
Воно промайнуло і щезло, як дим.
Кохання вже не повернути.
А серце болить і сумує за тим,
Що треба назавжди забути.
Обійми твої лихорадили кров.
Слова западали у душу.
Жаль, з рейок наш потяг кохання зійшов.
Без тебе лишатися мушу.
А серце страждає. А серце щемить.
Пронизує біль мої груди.
Чому це кохання тривало лиш мить?
Як жити без тебе я буду?
Ця осінь похмура, плаксива, сумна,
Мої розтривожила рани.
Свій трунок печалі я вип"ю одна.
Минуле поглинуть тумани.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ZhasminVKanoe:Пане Артуре (Іване), дуже важко ваше простирало читати. Ви хоча б инколи робили абзаци, та й багацько речень ваших — вельми кострубаті. З головним вашим застереженням: &q
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за