На квітах зів"ялих краплини блищать.
То осені сльози останні.
Холодні дощі нескінченно мрячать,
Оплакують наше кохання.
Воно промайнуло і щезло, як дим.
Кохання вже не повернути.
А серце болить і сумує за тим,
Що треба назавжди забути.
Обійми твої лихорадили кров.
Слова западали у душу.
Жаль, з рейок наш потяг кохання зійшов.
Без тебе лишатися мушу.
А серце страждає. А серце щемить.
Пронизує біль мої груди.
Чому це кохання тривало лиш мить?
Як жити без тебе я буду?
Ця осінь похмура, плаксива, сумна,
Мої розтривожила рани.
Свій трунок печалі я вип"ю одна.
Минуле поглинуть тумани.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
