Мій сум важкий і самота Немов завмерли в поцілунку, І біля мене завжди вдвох – Не маю спасу й порятунку... Лише відвернуся на мить- Самотність стукає у душу... Читаю вкотре молитви, Бо спокій повернути мушу. Болить чужая самота, Чужі хвороби терпнуть болем, Вже й кличу молоді літа, Які живуть в далекім полі. Але стежина заросла Волошкою і диким квітом, І в молодість доріг нема – Мирюсь з бабусиним я літом...
Ви ще досить молода людина , мені мама казала , що ще в 70 років починається друга молодість , а ви вже у самотності . Мабуть вже когось втратили і годі чимось замінити ( мені так здалося з цього вірша ) , я оженився в 50 років , і всі ці роки шукав , і знайшов , так що і вам не пізно , хоча дійсно , самотність дуже важко ... ДОбрий віршик !
Сум - це не вічне відчуття душі, це хвиля, котра накочується, як для того погода сприятлива у хвилині життя - і тоді так хочеться молодості, що аж-аж, але знаєш, що вона втекла, як наречена від недолугого жениха, тож врешті-решт замикаєш хату самотності і виходиш в люди. Навіть якщо за двері - вірш, то й то хата не вічно бита самотою, вона має ще й світлі вікна. Гарний вірш.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
