ОБЖИНКОВА
На зелень трав лягли холодні роси.
Мов на Великдень дзвін стоїть в степах.
То заспівали на світанку коси
У стиглих, наче золото житах.
Майнула вбік сполохана куріпка,
Сховалася у скошені валки.
А хлібний дух пливе над полем, кріпне,
Старий, як світ, гарячий і терпкий.
Співає жінка. Їй із високості
Старанний жайвір радісно вторить.
І робиться чомусь на серці млосно
І у душі щось солодко болить.
Так хочеться лягти край поля в межу,
Дивитися в замріяну блакить.
І лине пісня, полонить, бентежить,
Із косами, змагаючись, дзвенить.
Додав: Светлая (03.10.2014)
| Автор: © Светлая
Розміщено на сторінці : Вірш-пісня
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1304 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
leskiv : Приєднуюся до ваших побажань усім українцям.
leskiv : Рада, що ви маєте таку чудову Музу.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА