ОБЖИНКОВА
На зелень трав лягли холодні роси.
Мов на Великдень дзвін стоїть в степах.
То заспівали на світанку коси
У стиглих, наче золото житах.
Майнула вбік сполохана куріпка,
Сховалася у скошені валки.
А хлібний дух пливе над полем, кріпне,
Старий, як світ, гарячий і терпкий.
Співає жінка. Їй із високості
Старанний жайвір радісно вторить.
І робиться чомусь на серці млосно
І у душі щось солодко болить.
Так хочеться лягти край поля в межу,
Дивитися в замріяну блакить.
І лине пісня, полонить, бентежить,
Із косами, змагаючись, дзвенить.
Додав: Светлая (03.10.2014)
| Автор: © Светлая
Розміщено на сторінці : Вірш-пісня
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1264 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА