Настане день.
Настане день, настане час,-
весна розквітне вже без нас.
Знов будуть проліски тендітні
під сонцем лагідним тремтіти.
Ми постарієм, і помрем,
хоча ще мрієм і живем,
все сподіваємось на те,-
колись воскресне й зацвіте
трухлява яблуня в саду.
І знову весни відшумлять,
і нові зими відійдуть,
лиш в небі вічний зорепад
зірками вказує нам путь.
1997р.
Дякую Вам, пані Наталю,за коментар та оцінку.Думки до твору знайшов у старих чернетках,трохи причесав і виніс на суд читачам.Радий що Вам сподобалось.Творчих Вам успіхів та натхнення!
І все-таки, пане Олесь, трухляві яблуні в саду зацвітають. Якщо в них залишилося бодай щось живе. Так і людина. Доки у неї в серці пульсує думка, живе слово, дивиться щиро на світ душа - то й роки не завада для цвітіння. Для того й "вічний зорепад зірками вказує нам путь". Дякую за вірш.
Дякую Вам, пане Михайле,за уважне відношення до мого твору.Я поділяю ваші думки.Людина повинна шукати в цьому житті позитив, навіть у найскрутннішу хвилину, інакше життя втрачає сенс.Таким позитивом, звичайно є природа, її краса і сила...Заходьте ще , буду радий.Творчих Вам успіхів та натхнення!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Дуже гарно складені думки 
