Чт, 19.06.2025, 00:07
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1073]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2704]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1008]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [665]
Вірші про чоловіків [115]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3434]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [715]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [343]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4530]
Філософам [1315]
Громадянину [922]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Скільки Вам років?
Всего ответов: 1573

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про Україну
 

"ГОЛОСИ ПАМ'ЯТИ"

ГОЛОСИ ПАМ’ЯТИ
– Боженьку! Чи є ти?.. Мамо-нене!
Їсти хочу… Тільки не травички…
Щось на світі сталось незбагненне!
«Батьку наш народний»! Обізвися!

– За рік – один! – мільйони нас не стало!
За півроку у хаті – пустота!..
Сміється тільки із портрета Сталін:
– Досягнута мета!
 
– Акація розквітне – будуть ласощі!
А матінка чомусь так довго сплять...
Пасуться діти в спориші й калачиках
І тихо мруть… І сивіє земля!..

– Так тихо, мертво на селі!..
То крокував СО-ЦІ-А-ЛІЗМ!

– І дякувала заграниця
За нашу дешеву пшеницю.
Ціна їй – безмірна: життя
Мільйонів! Нема вороття!
 
– На ПАМ’ЯТІ – біди і жертви.
На ПАМ’ЯТНИКАХ – ті, що жерли!

– Мовчали про рік 33-ій
Америка, місто й село,
Немов не було стільки смерти,
Немовби його не було!..

– Біль той не притупився, не стерся:
Чим земля завинила? Чим – ми?!
Плаче свічка, стікає по серці!
Двадцять перший вік…
Станьмо ж ЛЮДЬМИ!
(© Любов СЕРДУНИЧ, зб-ка «Барва смерті – 33-ій», 2004, с. 62).

Додав: Lubavka (22.11.2014) | Автор: © Любов СЕРДУНИЧ
 
Розміщено на сторінці: Історичні вірші, Сердунич Любов, Вірші про Україну

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 1985 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
avatar
1
1 suziria • 22:59, 22.11.2014 [Лінк на твір]
Вічна пам"ять жетрвам голодоморів!
avatar
0
2 Таля • 13:59, 23.11.2014 [Лінк на твір]
Геноцид українського народу був вчинений московською бандою. Не приписуйте вину Америці. Треба знати історію. Тоді пропаганда працювала на всю! Це вже сьогодні хоч і працює, але вже захід більше знає правду ніж тоді.  smile
avatar
0
5 Lubavka • 23:40, 23.11.2014 [Лінк на твір]
ХАЙ ВІДПОВІСТЬ МЕНІ МОСКВА!
За людопад без поховань,
За зниклі назви цілих сіл
Хай відповість мені Москва:
Її керманичі усі.За пекло райської землі,
За пухлень, чумень, за терор
І за приписані нулі,
Що приховали людомор.За три пшеничні колоски
І той комуністичний рай,
Де за півслова – Соловки.
Де кожен третій помирав.За те дитя, що в лоні ще,
Не народившись, висохло.
За цей болючий в серці щем!
За все, що, вмерши, не збулось.Перед судом за ті жнива,
За найстрашніший злочин свій
Хай стане нинішня Москва,
Допоки свідки ще живі!Невизнання, мовчання – глум
Над пам’яттю мільйонів жертв!
Лиш допусти – й новий Валуй
Вже незалежних нас пожер.За все хай відповість
Москва: Живі і нині сущі всі.
Щоб пам’ять – вічна і жива,
Щоб на столі повік – хліб-сіль.
(© Любов СЕРДУНИЧ)
avatar
1
3 Pylyp • 17:33, 23.11.2014 [Лінк на твір]
–"Акація розквітне – будуть ласощі!
А матінка чомусь так довго сплять...
Пасуться діти в спориші й калачиках"
Це про мене в 1947р. Ми ще їли  листя липи і дикий щавель.
avatar
1
6 Lubavka • 23:43, 23.11.2014 [Лінк на твір]
Навіть ми, чиє дитинство випало на поч. 60-их, теж їли липове листя, щавель (дикий), калачики, паслін...  Прошу вибачення, що змусила повернутися думками у ті голодні роки... Дякую Вам!
avatar
1
4 Мурашка • 20:52, 23.11.2014 [Лінк на твір]
І ми -діти 60-их,теж знали,що можна їсти споришеві "калачі",
цвіт акації та бузку,а ще "заячий часник",ці зання- це відлуння
голодомору...
avatar
1
7 Lubavka • 23:52, 23.11.2014 [Лінк на твір]
Я теж з 60-их родом, але ми не лише знали, а й їли і паслін, і калачики, і липове листя, і цвіт акації, й іншу зелень. Хоча це вже не від голоду.  Так, це відлуння, генетична пам"ять... Дякую Вам за коментар!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
Nemo: Саме так, Василю, люди дійсно в більшості не розуміють, скільки втрачають почуттів і відчуттів, все відкладаючи себе та інших на потім...

virchi: Чи правильно зрозумів вас: образ риби може символізувати душу, що звільнилася від земних обмежень, або ж саму пам'ять, що нарешті знайшла спосіб проявитися.

virchi:
Ваш вірш – потужний монолог жіночої сили. Текст побудований на контрастах, які відображають багатогранність жіночої природи. Це не суперечності,

virchi: Вірш звучить як любовне послання і водночас як життєва філософія – про мужність жити повно і відкрито саме зараз.  :yes:


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz