ОСВІДЧЕННЯ РІДНІЙ ПЕРИФЕРІЇ

Нехай у столиці підземка відлунює щемко,
нехай мурашино у клопотах людство снує,
а тут – рустикально сприймаються
строфи Шевченка
і все доокола, куди не поглянеш, – твоє.
Нехай у столиці збивають всі протяги подих,
нехай по майданах ще й досі(!) словесні бої,
а тут – ексклюзивно – наземні суціль переході
і всі бомженята щовулиці – рідні твої.
Нехай до столиці горнусь, мов до рідної неньки
довіку гордитимусь Божою величчю лавр,
а тут – Маланюк домовляється із Винниченко
кому із політиків нині створити піар.
Нехай із Борисполя – авіарейси до Ріо,
хай потяг з вокзалу везе до засніжених Татр...
А ти – все душею прикутий до периферії, –
на ній – корифеї ще й досі(!) лаштують театр.