Нехай у столиці підземка відлунює щемко, нехай мурашино у клопотах людство снує, а тут – рустикально сприймаються строфи Шевченка і все доокола, куди не поглянеш, – твоє. Нехай у столиці збивають всі протяги подих, нехай по майданах ще й досі(!) словесні бої, а тут – ексклюзивно – наземні суціль переході і всі бомженята щовулиці – рідні твої. Нехай до столиці горнусь, мов до рідної неньки довіку гордитимусь Божою величчю лавр, а тут – Маланюк домовляється із Винниченко кому із політиків нині створити піар. Нехай із Борисполя – авіарейси до Ріо, хай потяг з вокзалу везе до засніжених Татр... А ти – все душею прикутий до периферії, – на ній – корифеї ще й досі(!) лаштують театр.
Люблю село , де тихо ліс годує кожне серце чистим повітрям даруючи вітри життя .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0