Лісове озерце
Вицвіла у серпні озера свитина,
Що весна зіткала з бірюзи небес,
Заховало в лісі, ніби сиротина
Олов`яну вбогість діркуватих плес.
А воно ж недавно хизувалось спишна
У обнові чистій трепетних хвилець.
Заздрила й ридала верба безутішна,
Де латаття жеврів ніжний каганець.
Клени милувались у озерних шатах.
Стиха пліткували зграї рогози.
Дряпався калачик по бур’янних гратах,
Щоб узріти диво між списів лози.
Доторкнутись марив кожен хоч разочок,
Щоб почути вогкий шовк ясних дзеркал,
Потім непомітно відпивав шматочок,
Всотував душею голубий опал…
Осінь розшукала схованку озерця,
Що загорювало в берегах жорстви.
Уквітчала вбогі, вицвілі люстерця,
Різнокольоровим спалахом листви.
Додав: mikolachat (12.12.2014)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1373 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА