Лісове озерце
Вицвіла у серпні озера свитина,
Що весна зіткала з бірюзи небес,
Заховало в лісі, ніби сиротина
Олов`яну вбогість діркуватих плес.
А воно ж недавно хизувалось спишна
У обнові чистій трепетних хвилець.
Заздрила й ридала верба безутішна,
Де латаття жеврів ніжний каганець.
Клени милувались у озерних шатах.
Стиха пліткували зграї рогози.
Дряпався калачик по бур’янних гратах,
Щоб узріти диво між списів лози.
Доторкнутись марив кожен хоч разочок,
Щоб почути вогкий шовк ясних дзеркал,
Потім непомітно відпивав шматочок,
Всотував душею голубий опал…
Осінь розшукала схованку озерця,
Що загорювало в берегах жорстви.
Уквітчала вбогі, вицвілі люстерця,
Різнокольоровим спалахом листви.
Додав: mikolachat (12.12.2014)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1213 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА