Мов огниста біла птиця, Налетіла сніговиця… То – сестриця заметілі, Тільки менша, легша в тілі. Грає з вітром і палає, Ніби іскри розсипає… Двір блищить, ясніє стріха… Дітям сонця - просто втіха, Бо промінчики – зайчата Люблять з нею дуже грати. Вона їх безпомилково Розфарбує веселково, І заставить гарцювати, Радість вітру дарувати. … Виграє, мов кришталева, Сніговиця – королева.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, пані Катерино, за вірш. Погоджуюсь з кожним написаним словом. Не братИ і ніколи ними не були. І не сестри, на жаль. У мене в Краснодарс
Asedo1949: Дуже дякую за розуміння, п. Таміло, та і з Вашими словами не можна не погодитися, але так влаштований наш світ і лиш одному Богу відомо як правильно, і що кожен народ має
та
у Вас 
0
