Забувши про рани, відкинувши втому
Долаю жадану дорогу додому.
Іду, шкутильгаю, спираюсь на костур
Та попри усе мені легко і просто.
Все ближче і ближче моя Харківщина,
Омріяна серцем мала батьківщина
Я хату покинув, пішов воювати,
Щоб лютого ворога бити і гнати,
Щоб квітла й надалі міцна і єдина,
Підтримана світом усім Україна.
Я бився півроку, я рани отримав,
Палав по шпиталях, та все ж не загинув.
Та все ж позабувши про рани і втому,
Долаю далеку дорогу додому.
В мішку військовому чисельні пакунки -
Старим і малечі у них подарунки.
Хоч сонце палає, зоч дощ застигає,
Та я порятунку від них не шукаю.
Ось, бачу нарешті стежину знайому,
Я майже дістався до рідного дому.
Крізь вікна означилась постать матусі...
-Стрічай, дорогенька, твій син повернувся.
Як швидко, як довго тривають розлуки...
Артобстріли, сутички, хреснії муки.
Та вистояв гідно, одужав, піднявся,
До рідної хати нарешті дістався.
Дивіться - я радості сліз не боюся...
Як затишно в теплих обіймах матусі
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Героям слава!
