Ta гей, зима! Ну де це ти блукала,
Чого це ти тепер несеш сніги,
Чи з осінню розмову довгу мала,
Що аж тепер спорожнюєш міхи.
Вже гори снігу, а ти далі сиплеш,
Спішишся надолужить втрату днів?
Зчинила рух, ніяк не відпочинеш,
Ти бач ,як розгулялась заметіль!
Лютуєш, злишся, що замало часу
Лишилось хизуватись ,сипать лють,
Гуляй, гуляй! Та вчиниш по наказу,
Бо зникне сила! Сонця дні прийдуть!
То ж сій, не сій, хоч вкриєш всю дорогу,
Не довго вже клубочитись, крутить!
Вже ніч коротша, а весна з-за рогу,
Крадеться, ось струмочком задзюрчить!
І вийде сонце з-за густої хмари,
Підсніжки моргнуть! Глянь, весна гряде!
І заспівають знов пташині зграї,
Орати в рідне поле люд піде!
| 
у Вас 
0
