А я відреклася… О Боже, сама від себе…
Чи може від тебе і так безневинно мовчу?
Розчісує небо в Карпатах найвищий гребінь
І кліпає зорями стиглими вечір-мовчун.
І так безбережно вимолюю крок-за-кроком
Злітають у невідь думки-янголята мої.
Пройшовши проз долю впізнаєш журбу ненароком,
Чи пісню почуєш, яку принесуть солов’ї.
Моє несвітання, тобою навчилася мріти,
Іти поміж весни, громами кричати між хмар.
Вже полудень вабить роки мої, стомлені діти,
Над сотнями зречень уже забіліла зима.
Дякую! ...у цей нелегкий для нас усіх час так хочеться світла і добра...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
