Несвоєчасність (Ти ранила безбожно серце…)
Ти ранила безбожно серце, І мов фіалка відцвіла, Нікому клятви не давала, Але й моєю не була. Ти вільний вітер в синім морі. Коли нескорені вуста Твої поцілувать насміливсь, Ти піддалася неспроста. Твій сміх лунав — дзвінкий, грайливий, І кожен раз тривожив знов, Але до слуху долинала Лише солодка нелюбов. І я сидів один в кімнаті, Вже не котилися гудки У телефоні стихли звуки, І не писалися рядки. Без слів я зник і ти пропала З моїх думок, та не з душі, Нове життя отак по волі Свої крутило віражі. Та ти раптово сумовито Про мене згадки почала, І та несвоєчасність вічна Тобі на серце налягла. Тепер ти знаєш, моє сонце, Який у серці смуток був. Вже не літаєш, як жар-птиця? Та й я про тебе не забув. Ти ранила безбожно серце, І мов фіалка відцвіла, Нікому клятви не давала, Але й моєю не була.
Додав: alina_golyk (08.03.2015)
| Автор: © Аліна Голик
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання , Голик Аліна
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1575 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.