Несвоєчасність (Ти ранила безбожно серце…)
Ти ранила безбожно серце, І мов фіалка відцвіла, Нікому клятви не давала, Але й моєю не була. Ти вільний вітер в синім морі. Коли нескорені вуста Твої поцілувать насміливсь, Ти піддалася неспроста. Твій сміх лунав — дзвінкий, грайливий, І кожен раз тривожив знов, Але до слуху долинала Лише солодка нелюбов. І я сидів один в кімнаті, Вже не котилися гудки У телефоні стихли звуки, І не писалися рядки. Без слів я зник і ти пропала З моїх думок, та не з душі, Нове життя отак по волі Свої крутило віражі. Та ти раптово сумовито Про мене згадки почала, І та несвоєчасність вічна Тобі на серце налягла. Тепер ти знаєш, моє сонце, Який у серці смуток був. Вже не літаєш, як жар-птиця? Та й я про тебе не забув. Ти ранила безбожно серце, І мов фіалка відцвіла, Нікому клятви не давала, Але й моєю не була.
Додав: alina_golyk (08.03.2015)
| Автор: © Аліна Голик
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Тяжко таке писати... Двічі доводилось в етері читати цей твір. То дувже тяжко читалось, не дивлячись на те, що емоціями добре керую.
klavysjka : Дуже хочеться надіятись і вірити в те, що після кожної ночі зустрінемо ранок
klavysjka : Дякую! І цей твір став прекрасною піснею, яка встигла полюбитись людям
klavysjka : Насправді так воно і є. Насправді у кожного своє.