Почув молитву не свою. Не зрозумів, пішов в пропале, Бо там задурно щось давали... Ні, не задурно. За душу.
Подумав, й мені щось дадуть, Якому свого весь час мало... Пішов і взяв смердяче сало, Хоча всі з нього ся сміють.
А роки беззупинно йдуть... Скільки в пройдених нас пропало? Історія, мова, віри суть... А ти ввійшов у каламуть, Бо обіцянками співало. І так наше гріхом заграло. u8/282
Дуже дякую за зрозуміння. Я пробую різних форм, з якими зміг би заохотити читача. Не завжди вдається, не завжди мене розуміють... З повагою до Вас Вас иль Шляхтич з Польщі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
