А все одно весна!

***
А все одно... А все одно весна
Уже снує свої святочні шати!
Он вишня пуп'яниться коло хати,
Он проліски гарцюють край села…

І до весла надії прихилось
Плече сумної матері, що жде
На Божу надспасенну світлу милість,
Котра з війни синочка приведе.

***
А син... А син... Пішов у заметілі
Рашистських куль, ядушної хули.
Пішов туди, де юди знавісніли
І танці опівнічні завели

У капищах божків непантеонних,
Над згарищами зраджених церков -
Там не являється людська любов,
Зате нелюдськості страшної тонни, тонни...

***
Та все одно... Та все одно весна
Уже крадеться навіть до окопів
І білу вість лишає десь навпроти -
Душі недужій два міцних крила.

А сонце лізе по драбині віщій –
Аж на гору, на чубок верховіть,
Де в дзьобику тримає мирну віть
Пташа, що зроджене було на попелищі…

***
Останній бал затіяв сатана.
Хоч карлик ще не йме гіркої правди,
Що каїнята виросли з бравади,
Заморського жадаючи вина.

І що просте отямилось одначе,
Бо є душа у ньому – Отча нить.
Завмерла у чеканні кожна мить,
І світ увесь притих якось неначе…

***
І мати жде… Допоки син щодень
Жене несвітлі тучі з небокраю.
А янголя молитвою пряде
Той оберіг, що віру пригортає...

Бо все ж всена! Усе таки весна!
Надія зодягнула білі шати...
Он вишня квітом пухне коло хати,
Он первоцвіт розлився край села...

(26.03.15)