***
насправді... ми й насправді загубилися
відбилися від зграї маловірної
де храми постають як Божі вилиці
над вічно ненасиченими прірвами
насправді нас не кликано на вулицю
і середмістя нас не жде намарено
там всі свої там иншими не муляє
а ми не ті не ті ... не з тими кармами
ми знаємо ми молимося... тишею
на вервиці довколишньої милості
і розцвітає серце наше вишнею
і падають під ноги всохлі милиці
і манна витанцьовує над банями
і тане сніг на стежці ще не ходженій
ми - наче пташка одинока рання... ми
можливо до кінця ще й не народжені...
(17.03.15)
| 
у Вас 
0
