*** 10.07.2008р. Мороком вкриті Чи білі, як сніг Дні, що прожиті, Поглянь-но на них. Знаю напевно, Що сонце засяє, Де було темно – Вогонь запалає. Отож не сумуй, Бо у тебе є я. Всіх пригадай, А разом ми – сім’я. Ми тебе любим Та тільки так мало До себе голубим, Жартуєм невдало. Прости нам образи – Вчимось ми любить, Щоб кожного разу Про це говорить.
|