*** 10.07.2008р.
Мороком вкриті
Чи білі, як сніг
Дні, що прожиті,
Поглянь-но на них. Знаю напевно,
Що сонце засяє,
Де було темно –
Вогонь запалає. Отож не сумуй,
Бо у тебе є я.
Всіх пригадай,
А разом ми – сім’я. Ми тебе любим
Та тільки так мало
До себе голубим,
Жартуєм невдало. Прости нам образи –
Вчимось ми любить,
Щоб кожного разу
Про це говорить.
| 
у Вас 
1
