Телефонує внучка бабці
І розказує про все....
Як у дитячому житті,
Так їй вже дуже не везе..
- Приїдь, бабуся, розберися ,
Чому твоя дочка кричить?
Чому на мене твій зятьок ,
Так матами верещить?
Коли до нас,..... приїжджаєш,
Татусь,.. як риба мовчить...
А коли тебе немає,-
На мене й маму верещить.
Як найшвидше приїжджай!
Не можу вже терпіти!!
З ними сама розберайся, -
Вони ж твої діти!!
Автор: Алла Баранкевич(2015 р.)
Дякую! Приємно, що Вам сподобалося!Заходьте! Пригощатиму!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
