В старім вертепі днів, думок, чуттів і весен
Чекаєм вперто ми своєї миті й ролі.
Любов не раз умре і дивом з див воскресне.
Такий спектакль життя, бо в нім сценарій долі.
Вчимось любити щемно. Щиро, як в молитві.
Тату зірок носити в собі таємниче.
Хоч втрат і ран, звитяг і сліз в кохання битві
Немало є. Та ми пройдем. Бо небо кличе.
Любити над усе! Рости в своїй любові.
У вічній п’єсі двох сердець. Де я і мила.
Бо сотня сонць в єстві пече. Та ми готові.
Ікари душ сплітають в сонці щастя крила.
Яка по-дорослому глибока філософія любові життя у Ваших творах.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-