В старім вертепі днів, думок, чуттів і весен
Чекаєм вперто ми своєї миті й ролі.
Любов не раз умре і дивом з див воскресне.
Такий спектакль життя, бо в нім сценарій долі.
Вчимось любити щемно. Щиро, як в молитві.
Тату зірок носити в собі таємниче.
Хоч втрат і ран, звитяг і сліз в кохання битві
Немало є. Та ми пройдем. Бо небо кличе.
Любити над усе! Рости в своїй любові.
У вічній п’єсі двох сердець. Де я і мила.
Бо сотня сонць в єстві пече. Та ми готові.
Ікари душ сплітають в сонці щастя крила.
Яка по-дорослому глибока філософія любові життя у Ваших творах.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
