У вічній п’єсі двох сердець (експромт)

В старім вертепі днів, думок, чуттів і весен
Чекаєм вперто ми своєї миті й ролі.
Любов не раз умре і дивом з див воскресне.
Такий спектакль життя, бо в нім сценарій долі.

Вчимось любити щемно. Щиро, як в молитві.
Тату зірок носити в собі таємниче.
Хоч втрат і ран, звитяг і сліз в кохання битві
Немало є. Та ми пройдем. Бо небо кличе.

Любити над усе! Рости в своїй любові.
У вічній п’єсі двох сердець. Де я і мила.
Бо сотня сонць в єстві пече. Та ми готові.
Ікари душ сплітають в сонці щастя крила.