Життя утратило всі барви, Похмурим стало майбуття. Одну лиш мить слова звучали. Ця ж мить змінила все життя. Один дзвінок, а скільки болю. Скільки страждань, недоспаних ночей. Лиш кілька слів і ти ламаєш долю. Не розуміючи таких простих речей. Їх суть у тому, що я тебе кохаю. Ти кожну мить ввижаєшся мені. Як далі жити собі не представляю. І знаєш, усе пробачити готова я тобі. Чи може бути так, що все це мені сниться? Якщо це так, то поскоріш проснутись хочу я. Й відкривши очі, побачити твоє ріднесеньке обличчя, Яке в моєму серці ніколи не зазнає забуття.
|