Ну, що сказать вам, пані брате! Колись і наше було здатне На всі оказії життя... Такий закон, таке буття. Та ті, що нині так трактують, Нехай так дуже не флертують Із їхнім нинішнім життям, Бо скоро й їх зметуть з сміттям, І на обочину відкинуть, І доживати там покинуть Таким же чином, як і нас, Бо теж закінчиться їх час...
Хотілося б оптимізму, але звідки його брати? Життєво! Пане Юрію, опечатка "І рОботі".
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
