По крику слів і куряві думок І по бинтах всесильного життя Постійно йдеш безподільно у крок, Бо твій народ, душа твоя – то я. Та вмить як скрикнеш весь від болі, То хитрий паразит стрельнув у спину, І не посмієш піти проти долі – Застрелить ту чужую людину. Ти подумаєш про його сімю, Про маленьких дітей коло хати, (але зараз він у бою) І на огороді старая мати. А далі чекають твоєї допомоги, Та не можеш ти із місця піти, І підкошує біль твої ноги, І в очах розпливаються сліди. Ти вмираєш і руки потіють, А санітарок, як завжди, нема. Ти відчуваєш, що зараз зомлієш, І влітку наступає зима. Ти тепер помираєш, а ніхто не поможе. Ти тремтиш, як в морозні холоднії дні. І померлий товариш на брата тобі схожий, І все потемніло. Й тепер ти в пітьмі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
2
