Із тисяч слів, мені одне потрібно,
Воно сіяє, оживає в тьмі,
Беріть слова, які здалека видно,
Лиш це одне ,дозвольте взять мені!
Без нього я глуха й німа, холодна,
Пташок не чую,зникла десь весна.
Застигли кроки , бо кругом безодня,
Стою й чекаю завтрішнього дня...
Як тільки сонце випливе на небо ,
Я променів у жмені наловлю,
Один із них візьму , а в нім для себе ,
Заховану містерію-“ЛЮБЛЮ” !
Усе кругом озветься стоголосо,
І знов вернеться пісня іздаля ,
Злоба розтане, а добро покосом
Любов простелить, оживе земля!
| 
та
у Вас 
0
Пані Наталя, замість "І" в останній строці, я б поставив "Й" - так звучить мелозвучніше. 
