** "Самотність"
Чи є десь люди, чи в в'язниці,
Черниці келія глуха?
Летять до дому з півдня птиці
Ти ж все у розпачі гріха
Думки, бажання – замолити,
Дівочі коси заплести?
Тобі не вольне полетіти
У клітці ситій сплять роки
Дарма у вікна визирати
Свинцеве небо, дощ як пил
Повзе за обрій сонце м'яте
Примарний човен без вітрил
Чекаєш ти кохання, друзів,
Людського щирого тепла?
А ніч, мов кріт, по чорній смузі
І день не змінить курс човна
Чому ж так стало? Наодинці
Сумують ніжні почуття
А сподівання у торбинці
Несе твій янгол в небуття
Безжальний холод, мрії – пекло
Благаєш долю: друг – прийди
І б'ється, б'ється, б'ється серце
В пустелі каменю й туги. 240216
часом самотні ми не тільки в пустелі, але мй серед людей, що поруч. розумію.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0