Весілля справили торік, подружжя майже не жило’ пішов у лави чоловік - дитинки місяць не було. Нехай до неба він гукне’, на дворі березень співа. Ніхто ж, і оком не моргне - пора вже сіяти жнива. Грязюка липне до коліс, оселю «градом» рознесло. Невже дотисне сучий біс - спалив, у тлі стоїть село. Марні думки прийшли на мить: що далі буде навесні’... Але ж, не грім зрання гримить, недобре бачиться у сні. Гніздів'я наново не в'ють, коли в країні йде війна. Птахів напевно переб’ють, весна – чи буде й ще вона?
Юро, війна - це найстрашніше, що може тільки бути в житті людей. Але, не будемо втрачати надію, будемо вірити в те, що все у нас налагодиться, все буде добре! Хай щастить!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
