Весілля справили торік, подружжя майже не жило’ пішов у лави чоловік - дитинки місяць не було. Нехай до неба він гукне’, на дворі березень співа. Ніхто ж, і оком не моргне - пора вже сіяти жнива. Грязюка липне до коліс, оселю «градом» рознесло. Невже дотисне сучий біс - спалив, у тлі стоїть село. Марні думки прийшли на мить: що далі буде навесні’... Але ж, не грім зрання гримить, недобре бачиться у сні. Гніздів'я наново не в'ють, коли в країні йде війна. Птахів напевно переб’ють, весна – чи буде й ще вона?
Юро, війна - це найстрашніше, що може тільки бути в житті людей. Але, не будемо втрачати надію, будемо вірити в те, що все у нас налагодиться, все буде добре! Хай щастить!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
0
