Мамо, пробачте, що я запізнивсь Перехреститись до кулі… Б.Томенчук
*** Немає вже «після», лишилося «до» Помежи «умерти й жити». Мамо, я чую як впертий дощ Ялозить холодні плити. Мамо, я бачу сумні зірки Ген-ген понад нашу хату… А я не навчився усе-таки Безжалісно убивати. Прости, не вмолив осоружну смерть, Оту, що пройшла під серцем… Годинник спинився на сьому чверть… Так легко востаннє…уперше… Своє одкровення крізь ніч несу В світи, де нема утоми. Пробач мені, люба, за ту стезю, Яка не веде додому…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
