***
І падають маленькі краплі ночі
в долоньки снів,
стають безмежжям веселкових океанів,
мереживом незведених мостів
між нами.
Під парасолькою дорогу щойно
хтось перебіг,
пекуча фара витерла сліди, як міти.
Мені привиділось що ти... Та ні.
То - вітер...
А на столі моєму знову безлад:
строчу, строчу
тоненькі шви рядків, закутаних у риму,
про те, чим сню щоночі, і мовчу
нестримно.
Про літо і літа, а ще про тебе,
хоч вір - не вір...
Шалене серце бухає у грудях дужо.
Люблю тя ще... так дивно, до сих пір,
мій друже...
(21.03.16)
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
