Ми з тобою такії різні

Затамую свій погляд знову
І полину у мрії теплі,
Щоб почути твою розмову,
Що – бальзам на думки зболілі.

Я полину в бажання потяг
І замріюсь на мить, на хвилю,
Але тут десь візьметься протяг
Й понесе той сон, як билину.

Він зібгав і шматує мрію,
Низка спогадів лине далі
Від розлук, а мою надію
Він роздмухує так без жалю.

Але я зачиню кватирку,
Наступлю я на горло вітру.
Хай відгонить свою хмаринку
Й стишить силу свою нестримну.

А тоді попрошу я в Неба,
Щоб дало мені щастя крихту.
Боже! Крихту, а більш не треба...
Лиш почуй ти мою молитву.

Лиш почуй і лиши зі мною
Мою мрію, надію й віру,
А любов вже дана тобою
Й зберегти її я зумію.