* * * Ми з тобою такії різні І між нами – століття цілі, Та я знаю: твій погляд ніжний Скреше вік і розлук цих милі. Затамую свій погляд знову І полину у мрії теплі, Щоб почути твою розмову, Що – бальзам на думки зболілі. Я полину в бажання потяг І замріюсь на мить, на хвилю, Але тут десь візьметься протяг Й понесе той сон, як билину. Він зібгав і шматує мрію, Низка спогадів лине далі Від розлук, а мою надію Він роздмухує так без жалю. Але я зачиню кватирку, Наступлю я на горло вітру. Хай відгонить свою хмаринку Й стишить силу свою нестримну. А тоді попрошу я в Неба, Щоб дало мені щастя крихту. Боже! Крихту, а більш не треба... Лиш почуй ти мою молитву. Лиш почуй і лиши зі мною Мою мрію, надію й віру, А любов вже дана тобою Й зберегти її я зумію.
|