* * *
Ми з тобою такії різні
І між нами – століття цілі,
Та я знаю: твій погляд ніжний
Скреше вік і розлук цих милі. Затамую свій погляд знову
І полину у мрії теплі,
Щоб почути твою розмову,
Що – бальзам на думки зболілі. Я полину в бажання потяг
І замріюсь на мить, на хвилю,
Але тут десь візьметься протяг
Й понесе той сон, як билину. Він зібгав і шматує мрію,
Низка спогадів лине далі
Від розлук, а мою надію
Він роздмухує так без жалю. Але я зачиню кватирку,
Наступлю я на горло вітру.
Хай відгонить свою хмаринку
Й стишить силу свою нестримну. А тоді попрошу я в Неба,
Щоб дало мені щастя крихту.
Боже! Крихту, а більш не треба...
Лиш почуй ти мою молитву. Лиш почуй і лиши зі мною
Мою мрію, надію й віру,
А любов вже дана тобою
Й зберегти її я зумію.
| 
та
у Вас 
1
